БЕРДЯНСЬКА  ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ  ШКОЛА  I-III СТУПЕНІВ №4 БЕРДЯНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ     

       

Активізація творчої діяльності учнів

на уроках трудового навчання

     Укладач:
вчитель трудового навчання
 ЗОШ I-III ст.№4 Юркович Т.П.

                                                                      

                                                                

  2015-2016 навчальний рік  

                                                 

В представленій роботі розкрите поняття активізації навчально-пізнавальної діяльності, описуються методи активізації творчої діяльності учнів на уроках трудового навчання.

Важливою проблемою сьогодні залишається питання урізноманітнення навчального процесу, створення умов для творчості учнів, можливості проявити себе, розширення сфери їх інтересів. Сучасним учням доступні найрізноманітніші джерела інформації, але часто саме наявність готової інформації сприяє розвитку пасивності. Зникає прагнення до пошуку, пізнання, творчості, тобто діяльності. Для цього процес навчання має бути сконструйований з максимальним наближенням до запитів і можливостей дитини.

Все це є досить актуальним і потребує нашої уваги. В роботі розглядаються такі методи активізації творчої діяльності, як метод проектів, інтерактивні методи, методи використання ІКТ, метод гри. Аналізується, на яких етапах уроку та при вивченні яких тем доцільно використовувати дані методи, як правильно організувати роботу класу в залежності від їх підготовки, інтересів, бажань, вікових можливостей. Визначаються вимоги до тих чи інших методів.

Для підтвердження теорії використовуються розробки уроків, позакласних заходів, презентації, різні цікаві завдання та ідеї.

Анотація.

Основним орієнтиром змісту модернізації загальної середньої освіти має стати робота на особистість, яка інтенсивно розвивається. Розв’язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту й методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток творчої особистості. В основі таких методів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, унікальності та самобутності кожного школяра, його творчого мислення, наполегливості, спрямованості на кінцевий результат.

В роботі «Активізація творчої діяльності учнів на уроках трудового навчання» розглядаються такі методи навчання:

1. Метод проектів.

2. Інтерактивні методи навчання.

3. Метод використання комп’ютерних технологій.

4. Метод гри.

Звертається увага на важливість застосування даних методів для активізації творчої діяльності учнів; вказується, на яких етапах уроку та при вивченні яких тем їх доцільніше використовувати. Даються рекомендації щодо організації навчання в малих групах (поділ на групи, види завдань в залежності від рівня підготовки учнів, їх інтересів, віку тощо) та застосування ІКТ на уроках трудового навчання. Визначаються вимоги до даних методів з метою їх ефективного впровадження в педагогічну діяльність учителя.

У досвіді також обґрунтовано значення самостійної роботи учнів і визначено психолого-педагогічні засади організації самостійної роботи учнів на уроках трудового навчання.

Даний педагогічний досвід призначений для ознайомлення вчителів, які працюють в загальноосвітніх школах, стикаються з проблемою активізації творчої діяльності учнів на уроках; бажають іти в ногу з часом, розвиватися, вчитися чомусь новому, творчо працювати, досягати високих результатів у своїй роботі; шукати дієві способи зацікавити учнів, зробити так, щоб школярів не потрібно примушувати працювати, а вони самі цього прагнули.

Зміст

1.    Вступ   Постановка проблеми у загальному вигляді

2.    Методи навчання для активізації творчої діяльності учнів

       на уроках трудового навчання

2.1   Метод проектів

2.2   Інтерактивні методи навчання

2.3   Метод використання комп’ютерних технологій

2.4   Метод гри

3.     Самостійна робота учнів на уроках трудового навчання

4.     Висновки

5.     Бібліографія

Вступ.     Постановка проблеми у загальному вигляді.

Завданням сучасної школи є  виховання компетентної особистості, яка володіє не лише знаннями та високими моральними якостями, а й озброєна необхідними компетентностями, які забезпечують її здатність мобільно реагувати за запити часу, гармонійно взаємодіяти з інформаційно-технологічним суспільством, що швидко розвивається.

Як відомо, предмет «Трудове навчання» є однією з найважливіших складових частин системи навчання та виховання учнів, підготовки їх до самостійного суспільно корисного життя, професійного самовизначення.

Ринок праці вимагає творчого, працьовитого, конкурентоспроможного фахівця, який уміє працювати у колективі, вирішувати складні завдання, креативно підходити до розв’язання тих чи інших задач. Тому сучасна технологічна освіта школярів має бути гнучкою і пристосованою до технічних, економічних, соціальних потреб суспільства, спрямованою на те, щоб допомогти випускникам шкіл у професійному самовизначенні, оволодінні методами творчої діяльності в умовах ринкової економіки.

Головною метою вчителя на уроках трудової діяльності є створення реальних умов для реалізації індивідуальних можливостей кожного учня, формування та розвитку творчої ініціативи, творчого пошуку, наповнення трудової діяльності учнів інтелектуальним змістом. Будь-яка діяльність матиме успіх тільки в тому випадку, якщо її учасники зацікавлені в результатах і беруть у ній безпосередню участь. Тому активізація творчої діяльності учнів на уроках та в позаурочний час є необхідною умовою для досягнення найкращих результатів.

І. П. Підласий виділяє такі принципи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів:

1. Спиратися на бажання дитини. Важливе не тільки те, чого бажаємо ми самі, а й те, чого хоче учень.

2. Використовувати ідентифікацію. Примушуйте своїх учнів чогось палко забажати. Головне – щоб бажання виникли, а ви змогли б їх використати.

3. Ураховувати інтереси і нахили учнів. Говоріть про те, що цікавить ваших учнів, точніше, з цього починайте. Намагайтесь обернути «побічні» інтереси дитини на свою користь. У важких випадках йдіть від яскравої форми до змісту, від емоції – до логіки.

4. Використовувати наміри учнів. Пам’ятайте, намір виникає на основі потреби. Знаходьте можливість допомогти учням у здійсненні їхніх намірів.

5. Заохочувати бажання досягти визнання. Багато дітей вчиться не тільки заради знань, а й заради престижу. Не слід нехтувати цим бажанням.

6. Визнавати чесноти, схвалювати успіхи, давати дитині шанси. Пам’ятайте, що завжди краще хвалити, ніж критикувати. Авансуйте найменші позитивні зрушення.

7. Зробити діяльність привабливою. Використовуйте зовнішньо привабливі й цікаві форми роботи, оформлення результатів, кінцевої оцінки діяльності.

8. Іноді просто говорити: «Треба!» Але цьому заклику завжди надавайте особистісної спрямованості.

9. Використовувати ситуацію. Різні життєві ситуації, що виникли випадково, потрібно помітити й миттєво використати як стимул.

Для активізації творчої діяльності учнів вчитель повинен добирати відповідні методи навчання. До методів навчання ставляться такі обов’язкові вимоги:

1)    вони мають сприяти активності учнів у навчальному процесі;

2)    забезпечувати глибоке розуміння учнями матеріалу, що вивчається;

3)    виховувати в учнів працьовитість, наполегливість, колективізм.

Пропоную розглянути такі методи навчання, які можна застосовувати як на уроках, так і в позаурочний час:

1.     Метод проектів.

2.     Інтерактивні методи навчання.

3.     Метод використання комп’ютерних технологій.

4.     Метод гри.

Дані методи можна використовувати на уроках різних типів та на всіх етапах уроку. Головне, щоб методи забезпечували максимальне досягнення мети уроку, завдання були зрозумілі та посильні, відповідали віковим та індивідуальним можливостям дітей, особливостям того чи іншого класу.

Пропоную детально розглянути вищеназвані методи, зразки їх застосування на уроках трудової діяльності та в позаурочний час.

Розвиток навичок самостійної роботи учнів на уроках – важливий компонент навчально-виховного процесу. Навчити учня вчитися, самостійно здобувати знання й удосконалювати навички та вміння – таке завдання стоїть перед кожним учителем. Для цього необхідно озброїти учня прийомами виконання завдань, виробити певні алгоритми опрацювання того чи іншого матеріалу, підготувати відповідні наочні посібники для кабінету, які були б завжди перед очима учнів.

Вивчаючи суть самостійної роботи в теоретичному плані, виділяють три напрями діяльності, за якими може розвиватися самостійність навчання – пізнавальний, практичний і організаційно-технічний.

Зокрема, Б.П. Есипов (60-ті роки XX ст.) обґрунтував роль, місце, задачі самостійної роботи в навчальному процесі. Відповідно до його підходу формування знань і умінь учнів відповідно до стереотипного, в основному вербального способу навчання є малоефективним. Тому роль самостійної роботи учнів зростає у зв’язку із зміною мети навчання, її спрямованістю на формування навиків, творчої діяльності, з комп’ютеризацією навчання .

Другий напрям бере свій початок в працях Я.А. Каменського. Змістом його є розробка організаційно-практичних питань залучення учнів до самостійної діяльності. Однак, предметом теоретичного обґрунтування основних положень проблеми виступає викладання, діяльність вчителя без глибокого дослідження і аналізу природи діяльності самого учня, що є значним недоліком на думку В.З. Давидова та Е.А. Климова.

Третій напрям характеризується тим, що самостійна діяльність обирається як предмет дослідження. Цей напрям, за Е.І. Померун , бере свій початок в працях К.Д. Ушинського. Дослідження, які розвивалися в руслі психолого-педагогічного напряму, були направлені на виявлення суті самостійної діяльності як дидактичної категорії, її елементів – предмету і мети діяльності.

Необхідно відмітити, що на сьогодні немає єдиного трактування поняття «самостійна робота», як і не існує єдиного підходу до визначення її видів.

Проаналізувавши основні підходи, самостійну роботу можна визначити як роботу, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але за його завданням, в спеціально наданий для цього час, при цьому студенти свідомо прагнуть досягти поставленої цілі, використовуючи свої зусилля і виражаючи в тій або іншій формі результат розумових або фізичних (або тих та інших разом) дій.

Необхідно відмітити, що поняття «самостійної роботи» учня в сучасній дидактиці на думку більшості дослідників співвідноситься з роллю викладача-організатора. При цьому під самостійною роботою розуміють різні види індивідуальної і колективної діяльності учнів, які здійснюються ними на аудиторному занятті за завданням без участі викладача безпосередньо.

Самостійна робота, на наш погляд, якнайповніше визначається І.А. Зимньою. За її визначенням самостійна робота є цілеспрямованою, внутрішньо мотивованою, структурованою дією особистості, що може нею коригуватися. Її виконання вимагає досить високого рівня самосвідомості, рефлексивності, самодисципліни, особистої відповідальності. Вона приносить учню задоволення процесом самовдосконалення і самопізнання.

Дослідниця І.А. Зимня підкреслює, що самостійна робота учнів є наслідком правильно організованої їх навчальної діяльності на уроці, що мотивує самостійне її розширення, поглиблення й продовження у вільний час. Для педагога це означає чітке усвідомлення не тільки свого плану дій, але й усвідомлене його формування в учнів як деякої схеми освоєння навчального предмету в ході вирішення нових навчальних задач.

Отже, самостійна робота учнів це – робота яка виконується без безпосередньої участі педагога, але за його завданням, в спеціально наданий для цього час, при цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої цілі, використовуючи свої зусилля і виражаючи в тій або іншій формі результат розумових або фізичних дій.

Питанню активізації та підвищення ефективності самостійної роботи учнів присвячено багато психолого-педагогічних та методичних досліджень, зокрема В.К. Буряка, А.В. Усової, П.І. Підкасистого, В.І. Орлова, Г.Г. Граника, Л.В. Жарова та ін.

Організація самостійної роботи висвітлена в працях А.А. Авраменка, Д.Г. Войтюка, В.С. Гапоненка, Г.Р. Гаврилюка, В.О. Дубровіна, Т.Д. Іщенко, Д.І. Мельникова, Д.А. Сметаніна, А.В. Рудя та інших й засвідчує оригінальність викладених ними методик організації та проведення самостійної роботи учнів на уроках фізики, мови, фізкультури, біології.

Однак не дивлячись на велику кількість досліджень присвячених організації самостійній роботі учнів, нажаль немає таких, які б розглядали особливості її організації безпосередньо на уроках трудового навчання.

                      

Методи навчання для активізації творчої діяльності учнів на уроках трудового навчання

Метод проектів.

На уроках трудової діяльності часто виникають такі проблеми:

1. Відсутність у деяких учнів внутрішньої мотивації до навчальної діяльності або учень працює за шаблоном – виконує завдання заради хорошої оцінки, немає прагнення до самопізнання, самовдосконалення.

2. Учень не може застосовувати теорію на практиці.

3. Відчуває страх перед практичною діяльністю.

Ці проблеми можна вирішувати за допомогою проектної методики. В основі цього метода лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, унікальність та самобутність кожного школяра, його творчого мислення, пізнавальної самостійності,наполегливості, творчості, спрямованості на кінцевий результат, уміння самостійно використовувати свої знання на практиці й орієнтуватися в інформаційному просторі, що дозволяє кожному учневі будувати власну освітню траєкторію.

Суть методу проектів – стимулювання інтересу учнів до вирішення певних проблем, які передбачають володіння визначеною сумою знань. Під даним методом ми розуміємо такий спосіб організації процесу навчально-трудової діяльності учнів на уроках трудового навчання, що містить сукупність прийомів, операцій оволодіння певною галуззю практичних та теоретичних знань, у результаті яких учні створюють вироби, що мають суб’єктивну або об’єктивну новизну і суспільну значимість та виконані під керівництвом учителя. Якщо ж говорити про метод проектів як педагогічну технологію, то ця технологія включає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своїм змістом.

Виготовлення різноманітних виробів, тобто проектів, максимально пов’язаних з сучасними життєвими ситуаціями, є найкращим способом привчання до самостійної праці, стимулює пізнавальний, емоційний і моторний розвиток, ураховує потреби дітей у залежності від індивідуальних та вікових особливостей, зацікавлення, здібності учнів, дає можливість індивідуалізації та диференціації навчання, розвиває творче мислення, зміцнює в учнів пізнавальну мотивацію, інтегрує шкільні й позашкільні знання.

 Наприклад, під час вивчення модуля «Технологія української народної вишивки» слід звернути увагу учнів на те, що вишивка використовувалась не тільки в стародавні часи, а й широко застосовується в сучасному житті для оздоблення предметів домашнього вжитку, одягу, аксесуарів. Дизайнери прикрашають вишивкою легкий та верхній одяг, головні убори, взуття, нижню білизну, купальники, сумочки, косметички, гаманці, ремені тощо. Такі речі є модними, надзвичайно гарними, ексклюзивними, дають можливість виділитися в натовпі, звернути на себе увагу. На підтвердження слів треба продемонструвати фотографії з модних журналів чи відео з показів моди відомих вітчизняних та зарубіжних дизайнерів. Також учні можуть принести з дому власний одяг чи аксесуари з елементами вишивки і влаштувати показ моди в класі. Цей вид роботи передбачає попередню підготовку (підбір музики та невелика репетиція), але учні роблять це з великим задоволенням. Таким чином можна мотивувати важливість вміння плести гачком та спицями, оздоблювати одяг тощо.

При визначенні змісту навчання проектуванню принципово важливим і складним питанням є педагогічно правильний вибір об’єктів проектування. Складність підбору творчих проектів пов’язана з багатьма факторами: вікові й індивідуальні особливості школярів, навчально-матеріальна база шкільних майстерень для виконання, досвід учителя тощо. Щоб розширити коло можливих об’єктів проектування, які будуть посильні і цікаві учням, необхідно використовувати можливості різних джерел інформації: журналів і газет, книг, радіо, телебачення, Інтернету. Домогтися кращої роботи учнів педагог може шляхом створення та залучення їх до наповнення банку ідей та інформації, в якому буде визначатися перелік об’єктів проектування, їх види, конструкції, із урахуванням вікових особливостей учнів. На початку роботи школярі повинні у створеному журналі записати ідеї, які б вони хотіли реалізувати. За допомогою цього банку ідей та інформації кожен учень зможе вибрати ідею, об’єкт проектування, зразки та іншу інформацію, знайти шляхи, які б наштовхнули на вирішення проблеми, технологію виготовлення, враховуючи власні інтереси та потреби.

Обов’язково повинна бути присутня ситуація вільного вибору об’єкта проектування кожним учнем. Ситуації вибору спрямовують навчання на підготовку підростаючого покоління до самостійного життя. Включення учнів до ситуації вільного вибору здійснює вплив на формування провідних мотивів діяльності, викликає певну емоційну реакцію і в той же час стимулює їх  до прояву індивідуальності, аналізу та синтезу набутих знань і умінь; збагачує досвід прийняття самостійного рішення; формує навички самооцінки і є умовою розвитку самостійності як якості особистості, а також стимулює розвиток їх творчої активності.

Специфіка трудового навчання виражається в перетворюючому характері навчально-трудової діяльності учнів і вимірюванні її результатів матеріальними продуктами. Саме безпосереднє відчуття результатів праці породжує в учнів задоволення нею, спонукає до роботи навіть тих, хто відстає з інших предметів, формує соціально цінну мотивацію до навчання і праці.

Практика показує, що постійне стимулювання учнів під час виконання творчих проектів викликає в них зацікавленість виконуваною роботою, активізує їх розумову діяльність. Учні пропонують безліч варіантів щодо вдосконалення виробу, його конструкції, технології виготовлення, оскільки відчувають потребу у своїх знаннях, уміннях та навичках. Важливо й те, що школярі виготовляють виріб, який їм близький, необхідний для задоволення потреб.

Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу, формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-трудові якості, загально-цінні мотиви вибору професії і працелюбність. При цьому необхідно пам’ятати, що особливу увагу потрібно приділяти тому, щоб в учнів не згас інтерес до цього процесу, слідкувати, щоб вони доводили свої наміри, особливо в праці, до кінця.

Інтерактивні методи навчання.

Слово «інтерактив» (від англ.. «interact») означає «взаємна діяльність». Інтерактивний – властивість взаємодіяти або перебувати у режимі бесіди, діалогу з будь-ким. Отже, інтерактивне навчання – це, перш за все, діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія учителя й учня. Варто зазначити, що інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, у процесі якої досягаються певні конкретні й прогнозовані результати. Однією з цілей «інтерактиву» є створення комфортних умов навчання, таких, за яких учень навчається успішно. Завдяки цим методам у школярів створюється установка на творчу діяльність,на постійний пошук. При цьому створюються умови для формування особистісно значущих якостей, що виражаються у вмінні керувати своїм емоційним станом, формуються оперативні практичні вміння, попереджується втома.

Навчальний процес організовується таким чином, що практично всі учні задіяні у навчальній і трудовій діяльності, мають можливість діяти залежно від наявних знань. Спільна діяльність учнів у процесі засвоєння навчального матеріалу означає, що кожен учень вносить свій особистий вклад, здійснюється обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому все це відбувається за умови взаємної підтримки і в атмосфері доброзичливості, що дає змогу не лише здобувати нові знання, а й розвивати пізнавальну діяльність.

Інтерактивна діяльність на уроках трудового навчання передбачає організацію й розвиток діалогового спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємних дій, до спільного вирішення загальних, але значимих для кожного учасника завдань. У ході діалогового навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Учитель виступає лише в ролі більш досвідченого організатора навчального процесу.

Найефективнішими інтерактивними методиками є такі, які забезпечують теоретичну й практичну підготовленість учня до творчого застосування знань, умінь і навичок у навчальній та трудовій діяльності. Творчі завдання вимагають від учасників не простого відтворення інформації, а творчості, оскільки містять у собі елементи невідомого і мають, як правило, кілька «правильних відповідей». Іноді «правильна відповідь» невідома.

Забезпечити використання інтерактивної методики можливо в умовах групової і парної форм організації навчально-трудової діяльності. Робота в малих групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва міжособистісного спілкування. Відомо, що учням буває психологічно складно звертатися за поясненням до вчителя і набагато простіше до ровесників. Труднощі також можуть виникати в школярів під час усної перевірки знань, якщо її здійснює вчитель. Досвід роботи показує, що спілкування в умовах групової діяльності зводить до мінімуму всі ці небажані прояви. Завдяки їм у школярів виробляється установка на творчу діяльність, на постійний пошук. Також успішно здійснюється розвиток мислення, оскільки контакти і обмін думками істотно стимулюють його.

Групова форма організації навчальної діяльності учнів може використовуватися на всіх етапах засвоєння навчального матеріалу. Проте на етапі первинного сприйняття нового матеріалу належний рівень цієї діяльності досягається лише за умови, що учні класу характеризуються високим та достатнім рівнем навчальних можливостей, добре володіють навичками самостійної роботи й виявляють велику працездатність. Найбільші потенціальні можливості має групова форма роботи на етапах актуалізації опорних знань, закріплення, поглиблення, систематизації знань.

Розглянемо окремі способи здійснення групового навчання.

1-й спосіб. Усім малим групам учитель дає виконувати одне і те саме завдання.

2-й спосіб. Різним групам у класі пропонується виконання різних групових завдань. Таку діяльність називають диференційованою. В основу диференціації може бути покладено рівень складності завдань або їх кількість.

3-й спосіб. Кожна група працює над виконанням частини спільного для всього класу завдання. Так робота обов’язково завершується колективним обговоренням, представленням, захистом виконаних завдань.

4-й спосіб. Групова діяльність організовується в групах мінімального складу – із двох осіб. Це парна навчально-трудова діяльність.

5-й спосіб. Іноді виконання групового завдання потребує розподілу навчальної роботи між її учасниками. У цьому разі кожен член групи виконує частину спільного завдання, і таку навчально-трудову діяльність можна назвати індивідуально груповою. ЇЇ виконання оцінюється й обговорюється спочатку в групі. А вже потім виноситься на розгляд усього класу та вчителя.

Комплектуючи групи, педагог повинен враховувати симпатії, спільність інтересів, потреб учнів. Комплектування малих навчальних груп має здійснюватися з дотриманням двох вимог:

1)    психологічна сумісність членів групи;

2)    дієвість створеної групи, яка досягається, якщо не менше половини  членів групи характеризується середнім та високим рівнем навчальних можливостей.

Для активізації творчої діяльності учнів можна застосовувати такі види роботи як «велике коло», «акваріум», «займи позицію», «мікрофон», «мозковий штурм».

Найбільш проста форма групової взаємодії – «велике коло». Робота проходить у три етапи. Учні сідають на стільцях у вигляді великого кола. Учитель формулює проблему. Протягом певного часу кожен учень індивідуально записує пропозиції для вирішення проблеми. Потім кожен учень по колу зачитує свої пропозиції, група мовчки вислуховує і проводить голосування по кожному пункту. «Велике коло» доцільно використовувати й тоді, коли необхідно швидко вирішити питання. За допомогою даної форми можна, наприклад, складати технологічну послідовність виготовлення виробу, розробляти технологічну документацію.

«Акваріум» - форма діалогу, коли учням пропонують обговорити проблему «перед обличчям громадськості». Мала група вибирає того, кому може довірити вести діалог із проблеми. Іноді може бути кілька бажаючих. Усі інші учні виступають у ролі глядачів, які можуть доповнювати виступи коментарями.

Метод «займи позицію» полягає в наступному. Багато дискусій стають неконструктивними через те, що їх учасники з самого початку не визначили своїх позицій із того питання, яке виноситься на обговорення. Такий метод допомагає виявити думку, побачити прихильників і противників тієї чи іншої позиції, розпочати аргументоване обговорення питання. Усі учасники, подумавши над запитанням, повинні зайняти позицію «за» або «проти». Зайнявши позиції, учні обмінюються думками з дискусійної проблеми, уточнюють свою позицію і наводять аргументи на підтримку своєї позиції. Представники різних позицій виступають по черзі, при цьому кожний учасник зможе вільно змінити свою позицію під впливом переконливих аргументів.

«Мікрофон» - це форма роботи у вигляді запитань і відповідей, де у ролі кореспондента і респондентів можуть виступати як учитель, так і учні.

«Мозковий штурм» - один із найпопулярніших методів навчання. Його мета – запропонувати якомога більше варіантів відповідей на запитання. Цей вид роботи передбачає обговорення, критику, оцінку думок та висловлювань. Тому «мозковий штурм» дуже добре працює на початку розв’язання проблеми або в тому разі, коли цей процес зайшов у глухий кут.

Учителі трудового навчання, які вирішили працювати за інтерактивними технологіями, мають пам’ятати такі правила:

1. У роботу доцільно включати всіх учнів. З цією метою корисно використовувати технології, які дають змогу залучати всіх учасників навчального процесу до обговорення.

2.Варто потурбуватися про психологічну підготовку учасників.

Мова йде про те, що не всі учні, які прийшли на урок, психологічно готові до безпосереднього включення в ті чи інші форми роботи. Дає про себе знати скованість, традиційність поведінки. Тут корисні різного роду розминки, постійне заохочення учнів за активну участь у роботі, створення умов для їхньої самореалізації.

3.У групах не повинно бути багато учнів. Тільки за цієї умови робота буде продуктивною, адже важливо, щоб кожен член групи мав можливість виступити з даної проблеми.

4.Ретельно підготувати приміщення для роботи, щоб учасникам було легко пересідати у великих і малих групах. Іншими словами, має бути створений фізичний комфорт.

5. Не порушувати питання процедури і регламенту. Про це потрібно домовитися на початку роботи.

6. Уважно поставитися до поділу учасників на групи.

Метод використання комп’ютерних технологій.

Сучасне програмне й апаратне забезпечення робить можливим використання комп’ютера на всіх етапах уроку. Адже комп’ютерні програми, що використовуються на уроках, – це ефективний, практичний, надійний інструмент, потрібний і незамінний у повсякденній роботі вчителя. Навчання з використанням засобів комп’ютерних технологій дозволяє створити умови для формування активності, самостійності, креативності, здатності до адаптації в умовах інформаційного суспільства, для розвитку комунікативних

здібностей і формування інформаційної культури особистості.

 На сьогодні, на жаль, розроблено незначну кількість педагогічних програмних засобів (ППЗ) для безпосереднього використання на уроках трудового навчання, які враховували б індивідуальні особливості учнів. Проте значна кількість програмних засобів забезпечують учасників навчального процесу можливістю самостійно формулювати й розв’язувати за допомогою комп’ютерів досить широке коло завдань різних рівнів складності. У зв’язку з цим визначимо шляхи застосування комп’ютерів для програмної підтримки навчального процесу з трудового навчання: ілюстрація і візуалізація навчальної інформації; демонстрація різноманітних процесів і явищ; поглиблення знань про предметний світ; розвиток просторового мислення; забезпечення практичної спрямованості навчального матеріалу тощо.

Використання ППЗ під час проведення уроків із трудового навчання забезпечує можливість для більш предметного ознайомлення школярів із технікою (у тому числі комп’ютерною) та її використанням у сучасному виробництві. Це сприяє розширенню в учнів кругозору, розвитку обізнаності в різних сферах людського життя, розумінню проблем сучасного виробництва.

Доступ до ресурсів мережі Інтернет, широке використання офісних програм, графічних редакторів у процесі підготовки до уроків із трудового навчання створює умови формування в учнів уміння висловлювати власні думки в письмовій формі, здійснювати пошук і обробку інформації, презентуючи її у вигляді графіків, схем, креслень, правильно форматувати текст електронного документа тощо. Знайдену й оброблену інформацію на уроці обов’язково потрібно прослухати, переглянути, проаналізувати, порівняти й оцінити. Учні можуть обмінюватись думками, судженнями, висновками, ставити запитання один одному та вчителю. За цих умов учні одержують навички публічних виступів, участі в дискусіях, набувають уміння встановлювати й підтримувати контакти, співпрацювати у групі.

Кожен учнівський виріб – це насамперед творчий проект, який потребує не лише виготовлення, а й гідного представлення. Розробка яскравих креслень, рисунків, схем, моделей виробів може здійснюватись засобами графічних редакторів, зокрема, Photoshop, Corel Draw тощо. Вони призначені для роботи з піксельною і векторною графікою, мають великий арсенал засобів створення і редагування графічних образів, зручний і зрозумілий інтерфейс. Також учні із задоволенням готують презентації у програмі Power Point для захисту творчих проектів .

 Унаочнення навчального матеріалу – ще один дієвий спосіб використання комп’ютера вчителем трудового навчання. Це сприяє збагаченню просторової уяви та пізнавальної активності учнів, роблять вивчення складних виробничих і технологічних процесів більш зрозумілим. Ілюстрації особливо необхідні тоді, коли об’єкти не доступні для безпосереднього спостереження, а слово вчителя виявляється недостатнім, щоб сформувати уявлення про досліджуваний об’єкт або явище.

Використання презентацій на уроках трудового навчання допомагає вчителю зекономити час на уроці, активізувати учнівську увагу, проілюструвати навчальний матеріал, виділити найважливішу інформацію, продемонструвати поетапне виготовлення виробу, технологічну картку тощо. Також можна використовувати відеоролики з майстер-класами по виготовленню тих чи інших виробів. Такі відео демонструють не тільки процес виготовлення виробу, а й кінцевий результат, зразок, до якого повинні наблизитися учні.

 Як переконує аналіз педагогічного досвіду, дидактичні можливості та методичні варіанти застосування комп’ютерних і мультимедійних засобів навчання досить широкі та різноманітні. Вони можуть використовуватися в найрізноманітніших ситуаціях (перед вивченням або після вивчення навчальної теми, на початку або наприкінці уроку, в поєднанні з іншими засобами навчання тощо). Використання комп’ютерних засобів і технологій учителем трудового навчання може значно підвищити ефективність навчання, але дані технології не повинні перенасичувати урок, щоб не викликати перевтому учнів та не відволікати від основного завдання.

Метод гри.

Важливою метою уроків трудового навчання є не тільки забезпечення учнів необхідними знаннями, уміннями і навичками, а й розвиток пізнавальних інтересів, творчого мислення, виховання любові та поваги до національної культури і традицій. Вирішенню цих завдань сприяє використання на уроках сюжетних-рольових ігор, інсценувань, конкурсів, вікторин тощо. Навчально-пізнавальна діяльність учнів на уроках з організацією ігор перетворюється на творчу діяльність. Діти комбінують, розв’язують задачі, виконують завдання, створюють проблемні ситуації, висловлюють власну думку.

 Застосовувати ігрові моменти можна на різних етапах уроку: при перевірці домашнього завдання, актуалізації учнівських знань, вивченні та закріпленні нового матеріалу, а також при перевірці знань з тієї чи іншої теми. Рольові ігри забезпечують зв’язок з дійсністю. Учні переконуються, що знання, здобуті на уроках трудового навчання, застосовуються в житті. Розігруючи ті чи інші сценки, учні готують себе до правильної поведінки в схожих реальних ситуаціях.

Наприклад, при вивченні теми «Поняття про моду, стиль. Урахування модних тенденцій в процесі проектування» учні можуть підготувати та інсценізувати «Модний вирок», або зіграти в гру «Знайди помилку» (на ілюстраціях або слайдах проаналізувати комплект одягу та вказати, який елемент використано невдало і чому).

Під час вивчення теми «Технологія української народної вишивки» можна показати інсценування «Вечорниці». Ця робота потребує додаткової попередньої підготовки, але зверне увагу учнів на національну культуру та традиції рідного народу.

Також можна практикувати складання та розв’язування кросвордів, загадок, творчих задач. Ці завдання можна запропонувати під час вивчення будь-якої теми групі учнів або індивідуально, якщо учні упоралися з основним завданням, а також на етапах актуалізації учнівських знань та закріплення нового матеріалу.

Основна мета уроку-гри – створення такої ситуації, під час якої учні відчувають себе дослідниками, конструкторами, технологами. Завдяки ігровим моментам забезпечується краще засвоєння матеріалу, уміння використовувати набуті знання на практиці; розширюється світогляд учнів, розвиваються пізнавальні інтереси, творче мислення. Учні розуміють важливість праці в житті кожної людини, наочно в цьому переконуються. Але треба звертати увагу, щоб ігри, конкурси, вікторини, відповідали віковим можливостям та інтересам учнів, були доцільні на тому чи іншому уроці, органічно впліталися в структуру уроку і не порушували його цілісність.

Знання і уміння, отримані на уроках трудового навчання, учні можуть продемонструвати на різноманітних позакласних заходах. Таким чином, діти зайвий раз переконаються, що уроки трудового навчання міцно пов’язані з життям.

Самостійна робота учнів на уроках трудового навчання

Розкриття характерних ознак самостійної роботи можливе лише за умови цілісного аналізу її зовнішнього і внутрішнього аспектів. Перший аспект обумовлений навчальними функціями викладача, другий – пізнавальними функціями учня. Пізнавальна діяльність – психічна діяльність, що складається із багатьох психічних процесів – мислення, мовлення, пам’яті, уваги, – які взаємопов’язані між собою. Щоправда, основним є мислення, оскільки воно є фундаментом усіх інших психічних процесів, найактивніші з яких можливі тоді, коли кожен учень (суб’єкт), що пізнає, безпосередньо взаємодіє з об’єктом, що вивчається.

Організація самостійної діяльності учнів містить декілька важливих елементів з яких головний – планування самостійної роботи учня викладачем, її безперервність, упорядкованість і певна послідовність навчання.

Для ефективної організації самостійної роботи учнів на уроках трудового навчання необхідно також враховувати дидактичні умови розвитку технологічних умінь і навичок:

−         наявність інструкції чи програми виконання завдання;

−         виокремлення в них основних етапів виконання завдання;

−         поділ етапу чи всього завдання;

−         систематичний контроль і облік викладачем виконаного завдання, надання своєчасної допомоги у вигляді пояснення прийому, способу виконання дії.

Організація самостійної навчальної роботи на уроках трудового навчання, вимагає попередньої підготовки методичних матеріалів та завдань і використання сучасних засобів навчання, які мають різне функціональне спрямування. Раціональне використання засобів навчання (систематизація, установка, сучасний відбір, підготовка до заняття) створює сприятливі дидактичні умови для проведення самостійної навчальної роботи

Ефективність організації самостійної роботи учнів з урахуванням змісту навчального матеріалу залежить від наявності таких психолого-педагогічних умов: підготовка вчителя навчального закладу (аналіз змісту інформації, вивчення індивідуальних навчальних можливостей учнів, створення динамічних учнівських груп, розробка системи завдань); підготовка учнів (сприйняття мети роботи, позитивне ставлення до неї, оволодіння базовими знаннями з дисципліни, засвоєння вмінь роботи, аналіз і структурування навчального матеріалу); організація самостійної роботи як системи, що характеризується тривалістю процесу, контролем за результатами діяльності учнів, взаємодію вчителя та учнів.

Таким чином, самостійна робота, з одного боку, як дидактична категорія виступає як педагогічний засіб організації і управління самостійною діяльністю учня в навчальному процесі, а з іншого – сама вимагає управління (внутрішнього і зовнішнього).

Від етапу до етапу з формуванням знань , навичок і вмінь з трудового навчання мають вдосконалюватися навички і вміння самостійної роботи, змінюватися засоби управління нею, підвищуватися рівень самостійності учнів.

Рівень знань, вмінь і навичок самостійної роботи з трудового навчання  визначається за критерієм якості, який включає повноту, правильність, усвідомленість (розуміння матеріалу), адекватність, а також за швидкістю виконання завдань різного ступеня складності й самостійності.

Самостійна робота повинна бути дійсно самостійною та змушувати учня при її виконанні працювати з напруженням. Але не треба перебільшувати зміст і обсяг самостійної роботи, що пропонується учню на кожному етапі навчання. Вона має бути посильною, а самі учні – підготовленими до виконання самостійної роботи теоретично та практично.

Спочатку треба сформувати найпростіші навички самостійної роботи. У цьому випадку вчитель має демонструвати на прикладах прийоми виконання самостійної роботи, супроводжувати їх чіткими поясненнями та записами на дошці.

Самостійна робота, яка виконується учнями після демонстрації прийомів учителем, носить характер наслідування. Вона не розвиває самостійності в цілому, але має важливе значення для формування найбільш важливих навичок і вмінь, більш високої форми самостійності, при якій учні здатні розробляти та застосовувати свої методи розв’язування задач навчального чи виробничого характеру.

Для самостійної роботи треба пропонувати такі завдання, виконання яких не буде шаблонним, вимагатиме застосування знань у новій ситуації. Тільки в цьому випадку самостійна робота сприятиме формуванню ініціативи та пізнавальних здібностей учнів.

Дуже часто самостійну роботу учнів проводять тільки у вигляді тренувальних вправ, за допомогою яких відбувається вироблення та закріплення навичок. Це призводить до того, що учні не вміють самостійно міркувати, самостійно застосовувати знання на практиці.

      При організації самостійної роботи необхідно враховувати й те, що для набуття навчальних компетентностей різним учням потрібен різний проміжок часу. Зробити це можна шляхом диференційованого підходу. Спостерігаючи за роботою класу в цілому та окремих учнів, учитель повинен залучати тих, які добре та швидко впоралися з завданням, до виконання більш важких. Деяким учням доцільно пропонувати кілька тренувальних вправ у різних варіаціях, щоби вони засвоїли нове правило або новий закон, навчилися самостійно використовувати його при розв’язанні навчальних задач. Спрямування такої групи учнів на виконання більш важких завдань повинно бути своєчасним. Тут не бажані як зайва поспішність, так і довге “топтання на місці”, які не просувають учня вперед, до пізнання нового, до набуття вмінь і навичок.

Завдання, які пропонують учням для самостійної роботи, повинні зацікавлювати їх. Це досягається завдяки новизні матеріалу, незвичній формі, змісту через розкриття практичного значення запропонованої задачі або методу, яким треба оволодіти. Учні завжди виявляють зацікавленість до самостійних робіт, при виконанні яких вони «досліджують» предмети й явища, «відкривають» нові методи вимірювання величин.

При організації самостійної роботи необхідно поєднувати викладання матеріалу вчителем із самостійною роботою учнів. Але треба бути дуже обережним, бо захоплення самостійною роботою може загальмувати швидкість вивчення програмного матеріалу.

Враховуючи все вище зазначене, під комплексом завдань для самостійних робіт ми розуміємо перш за все сукупність взаємопов’язаних, взаємообумовлених, логічно витікаючих одна з іншої та підлеглих загальним задачам видів робіт.

Всяка система повинна відповідати певним вимогам або принципам. Інакше це буде не система, а випадковий набір фактів, об’єктів, предметів і явищ.

При побудові системи самостійних робіт в якості основних дидактичних вимог висунуті наступні:

−   система самостійних робіт повинна сприяти вирішенню основних дидактичних задач – набуття учнями глибоких і міцних знань, розвитку у них пізнавальних інтересів, формуванню уміння самостійно набувати, розширювати і поглиблювати знання, застосовувати їх на практиці;

−                            система повинна задовольняти основні принципи дидактики, і, перш за все принципи доступності і систематичності, зв’язку теорії з практикою, свідомості і творчої активності, принцип науковості;

−                            роботи, що входять в систему, повинні бути різноманітні за навчальною метою і змістом, щоб забезпечити формування в учнів різноманітних умінь і навиків;

−                            послідовність виконання домашніх і аудиторних самостійних робіт повинно логічно витікати з попередніх і готувати підґрунтя для виконання подальших. В цьому випадку між окремими роботами забезпечуються не тільки «ближні», але і «дальні» зв’язки.

Успіх залучення учнів до самостійної роботи залежить не тільки від педагогічної майстерності викладача, але і від того, як він розуміє значення і місце кожної окремої роботи в системі робіт, які бачить шляхи розвитку пізнавальних інтересів учнів, їх мислення та інших якостей.

Проте одна система не визначає успіху роботи викладача по формуванню в учнів знань, умінь і навиків. Для цього потрібно ще знати основні принципи, керуючись якими можна забезпечити ефективність самостійних робіт, а також методику керівництва окремими видами самостійних робіт.

Учні мають потребу в педагогічному керівництві через недосконалість їх досвіду самостійної пізнавальної діяльності. Навіть добре підготовленим учням потрібна допомога або консультація викладача, хоча не так часто як іншим.

Завдання, що пропонуються для самостійної роботи, повинні викликати інтерес у учнів. Він досягається новизною задач, що висуваються незвичністю їх змісту, розкриттям перед учнями практичного значення пропонованої задачі або методу, яким потрібно оволодіти. Учні завжди виявляють велику цікавість до самостійних робіт, в процесі виконання яких вони досліджують предмети і явища.

Висновки.
              Отже, усі навчальні програми з трудового навчання забезпечують послідовне формування в учнів уявлень про зміст та етапи цілісного процесу проектування і виготовлення виробів, їх підготовку до проектно-технологічної діяльності.
          Акцент у роботі учнів переноситься на розвиток творчого і критичного мислення, уміння працювати з інформаційними джерелами, різними видами проектно-технологічної документації; формування в учнів навичок проектної діяльності, уміння здійснювати аналіз та оцінку технологічних об’єктів, свідомо обирати ті чи інші технологічні процеси, трудові прийоми і технічні засоби. Таким чином, знання, уміння та навички, якими повинні оволодіти учні різних класів, є передумовою для успішного вирішення ними задач проектно-технологічної діяльності, розвитку творчого підходу у вирішенні технологічних завдань.
         На відміну від інших навчальних дисциплін  уроки трудового навчання дають можливість учням пробувати свої сили, розвивати нахили, здібності та інтереси.
         При виборі форм та методів роботи з учнями на уроці особливу увагу доцільно звертати на застосування засобів, що активізують самого учня, його логічне, технічне та конструкторське мислення (ділові, рольові ігри, аналіз конкретних виробничих ситуацій, проблемний виклад матеріалу). При цьому особливу увагу слід звертати на розвиток самостійних творчих здібностей учнів, бо через творчість найбільш повно виявляються професійні інтереси та нахили. Учитель трудового навчання під час проведення уроків з предмета має включати в плани уроків розв'язування з учнями творчих задач з елементами конструювання; творчі практичні роботи тощо. Важливими методами активізації творчої діяльності учнів на уроках трудового навчання є метод проектів, інтерактивні методи, метод використання комп’ютерних технологій та метод гри.
          Формування та подальший розвиток творчого, логічного, технічного та конструкторського мислення учнів на уроках трудового навчання дає змогу виконати загальноосвітні завдання на кожному етапі загальноосвітньої підготовки з урахуванням вікових особливостей розвитку кожної дитини, змісту та доступності навчального матеріалу, його зв'язків з іншими освітніми галузями. 

Розвиток навичок самостійної роботи учнів на уроках трудового навчання – важливе завдання, що стоїть перед кожним учителем.

Самостійна робота може набувати різних форм, використовувати різні способи та прийоми: учні залучаються під час пояснення матеріалу; учні самостійно за підручником знаходять опис якого-небудь питання під час пояснення нового матеріалу; вчитель в потрібний момент під час пояснення матеріалу ставить питання а учні знаходять відповідь до нього; учні знаходять відповіді на питання, які ставляться після пояснення нового матеріалу; список питань з теми уроку, який пропонується для розгляду попередньо.

Основними умовами її ефективності є – підготовка вчителя навчального закладу (аналіз змісту інформації, вивчення індивідуальних навчальних можливостей учнів, створення динамічних учнівських груп, розробка системи завдань); підготовка учнів (сприйняття мети роботи, позитивне ставлення до неї, оволодіння базовими знаннями з дисципліни, засвоєння вмінь роботи, аналіз і структурування навчального матеріалу); організація самостійної роботи як системи, що характеризується тривалістю процесу, контролем за результатами діяльності учнів, взаємодію вчителя та учнів.

Бібліографія.

1. Закон України «Про загальну середню освіту».

2. Коберник О.М. Трудове навчання в школі: проектно-технологічна діяльність. – Х.: Видавнича група «Основа», 2010. – 255с.

3. Концепція розвитку загальної середньої освіти.

4. Навчальна програма «Трудове навчання. 5 - 9 класи. Нова редакція»

/За заг. ред. В. М. Мадзігона// 2010.

5. Навчальна програма з трудового навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. 5 – 9 класи. /В.К. Сидоренко//  2012.  

6. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології. – К.: Видавничий дім «Слово», 2004. – 616с.

7. Трудове навчання. – 2012. - № 1, 3.

8. Фіцула М. М. Педагогіка. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 1997. – 192с.

9. Шляхова Г.Г. Розвиток творчих здібностей на заняттях з трудового навчання. – Донецьк, 2002. – С.18-25.

10.Александров А. Й. Самостоятельная работа учащихся при изучении истории / А. Й. Александров. – М. : Педагогика, 1964. – С. 63 –123.

11.Горностаєва З. Я. Проблема самостійної пізнавальної діяльності

/ З. Я. Горностаєва // Відкрита школа. – 1998. – №2. – С.46 –52.

12.Давыдов В. З., Климов Е. А. Проблемы развивающего обучения. Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования / В. З. Давыдов, Е. А. Климов. – М. : Педагогика, 1986. – С. 240.

13.Зимняя И. А. Основы педагогической психологии / И. А. Зимняя. – М. : Просвещение, 1980. – 219 с.

14.Есипов Б. П. Самостійна робота учнів на уроках / Б. П. Есипов. – М. : Учпедгиз, 1961. – 184 с.

15.Жарова Л. В. Управління самостійною діяльністю учнів / Л. В. Жарова. – Л. : Нева, 1982. – 143 с.

16.Манойлова С. В. Самостійна пізнавальна діяльність учнів навчальних закладів нового типу / С. В. Манойлова // Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції “Профорієнтація та довузівська підготовка майбутніх спеціалістів: проблеми, досвід, перспективи”. – Чернігів : ЧДПУ, 1999. – С. 73–76.

17.Нільсон О. А. Теорія і практика самостійної роботи учнів / О. А. Нільсон. – Талин : Висшая школа, 1976. – 174 с.

18.Пидкасистый П. Й. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении : теоретико-экспериментальное исследование / П. Й. Пидкасистый. – М. : Педагогика, 1980. – 223 с.

19.Пометун Е. И. Познавательная самостоятельность в работе над понятиями / Е. И. Пометун // Преподавание истории в школе. – 1986. – № 2. – С. 21-26.