Бердянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4

Бердянської міської ради Запорізької області

ВИКОРИСТАННЯ 

інноваційних  технологій

НА  УРОКАХ   ТРУДОВОГО  НАВЧАННЯ

                                                                         УКЛАДАЧ:

                                                 Юркович Тетяна Петрівна
                                                         вчитель трудового навчання

                                                                          вища категорія

                                                                          педагогічне звання

                                                                          «Вчитель-методист»

м. Бердянськ – 2013 р.

ТЕХНОЛОГІЯ  ОСОБИСТІСНО  ОРІЄНТОВАНОГО  НАВЧАННЯ

Основні  етапи компетентнісно-орієнтованого уроку:

1 етап – мотивація навчальної діяльності: даю позитивну установку на роботу; на важливе місце даного уроку в цілому розділі чи темі (використовую схеми, таблиці тощо);

2 етап –  разом з учнями визначаю компетентнісно-значиму мету майбутньої діяльності на уроці.

На цих двох етапах застосовую такі методи і прийоми:актуалізація;    проблематизація;     інтрига;   ігрова ситуація;     формування пізнавального інтересу, тощо.

3 етап – проектування.

 На цьому етапі  залучаю учнів до планування майбутньої  діяльності:     випереджувальні завдання;     повідомлення;    підготовка наочності;      самостійні завдання.

 Обов’язково планую і обговорюю з ними  майбутню роботу.

4 етап –  виконання плану діяльності. На цьому етапі обов’язково даю можливість учням варіативно вибрати способи учбової діяльності, фіксації нового матеріалу, завдання і його виконання при закріпленні знань, формуванні умінь і виробленні навичок.

Варіативно даю домашнє завдання (за рівнем складності і способами виконання).

Застосовую  методи і прийоми психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів:

заохочення;  створюю  яскраві наочно-образні уявлення; проводжу навчально-пізнавальні ігри;  створюю проблемні ситуації: успіху та взаємодопомоги; спонукаю до пошуку альтернативних рішень; даю творчі завдання.

5 етап – контрольно-оцінювальний. На цьому етапі залучаємо учнів до контролю  навчальної діяльності (це парні і групові форми взаємоконтролю, а також самоконтроль).Учні беруть участь у виправленні помилок, неточностей (взаємоаналіз і самоаналіз). Також даю можливість самостійно, за допомогою учителя чи інших учнів порівнювати отриманий ними результат з метою уроку.

Використовую механізм «цінування» (позитивне відношення до успіху учня, але не тільки кінцевого результату, а й процесу навчання) і «оцінювання» (поурочний бал).

Досягнення цієї мети забезпечується шляхом реалізації програм трудового навчання.

ПРОЕКТНА  ТЕХНОЛОГІЯ

Програмою передбачене обов’язкове виконання учнями творчих проектів.

 Під проектом розуміється обґрунтована, спланована і усвідомлена діяльність, спрямована  на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань та вмінь. Ця діяльність включає в себе вибір об’єкта , проектування , розробку конструкцій, технології виготовлення й оцінку.

У процесі виконання проекту застосовуються різні види технологій:

·       обробки конструкційних матеріалів;

·      інформаційних;

·      графічних і дизайнерських робіт;

·      ремонтних і оздоблювальних робіт;

·       сільського господарства;

·       домашньої економіки;

·       народних ремесел.

Такий широкий спектр вибору технологій створює сприятливі умови для здійснення практичної діяльності учнів.

Проаналізувавши загальні вимоги, роблю висновки, що практична діяльність школярів:

1)  пробуджує в них інтерес до навчання взагалі та до праці зокрема;

2)  дає реально корисний результат;

3) виробляє загальну спритність рук;

4)  сприяє порядку і точності;

5)   виховує акуратність, привчає  до чистоти і порядку ;

6)   відповідає їх здібностям і силі;

7)  сприяє фізичному розвитку;

8)  є противагою сидінню за партою і формує гармонійно розвинену особистість;

9)  носить виховний характер;

10)відповідає дидактичним принципам вивчення процесу виготовлення об’єктів праці;

11) раціонально поєднує розумову і фізичну працю, творчість і виконавчу діяльність;

12)  є безпечною для здоров’я і життя.

На сьогодні доцільною є розробка таких педагогічних технологій, які дають змогу формувати творчу особистість, здатну вирішувати питання економічного, політичного та соціального розвитку держави. Поряд з іншими технологіями навчання: проблемного, індивідуального, розвивального, саморозвивального, я виділяю метод проектів, як системоутворюючий компонент педагогічних технологій, який орієнтує не на інтеграцію фактичних знань, а на застосування актуалізованих знань і придбання нових для активного включення в проектну діяльність.

Модель педагогічного проектування можна наочно представити у вигляді схеми-алгоритму, що містить три етапи:

    проектувальний;
     реалізація проекту;

   аналітичний.

Зміст проекту:

              I.     Обґрунтування вибраного проекту.

           II.     Вироби-аналоги.

        III.     Розробка технологічної послідовності виготовлення виробу (вишитої серветки).

       IV.     Розрахунок собівартості виготовленого виробу.

          V.     Захист проекту.

Пропоную етапи проектно-технологічної  діяльності під час виготовлення виробів, в’язаних гачком:

1. Організаційно-підготовчий (вибір теми проекту, аналіз літератури)

2. Конструкторський (розробка схеми візерунка, оформлення конструкторсько-технологічної документації)

3.Технологічний (виготовлення виробу)  

4.Заключний (захист проекту і проведення виставки виробів)

  Пропоную ще такі види проектів, які захистили учні школи, за модулем «Культура харчування. Технологія приготування страв»:

1.  Господарська основа харчування українців (оформлення альбому) – 5 клас

2.  Каша як обрядова страва (реферати) – 6 клас

3. Традиційні страви українців (збір старовинних рецептів) – 7 клас

4. Сервірування святкового столу (практична діяльність) -  8 клас

5. Здорова родина (складання меню на добу з урахуванням основ правильного харчування) – 9клас

З-поміж різних форм організації навчальної діяльності групова форма є найоптимальнішою на уроках обслуговуючої праці. Під час  фронтальної роботи складно забезпечити активність усіх учнів. А в індивідуальній навчально-трудовій діяльності робота слабких учнів приречена на невдачу. Саме тому мікрогрупа є таким середовищем, в якому дитина якнайповніше розкриває свої знання, уміння і навички, реалізує свій потенціал, не губиться у натовпі. Стосунки між мною (учителем) та учнями носять характер співпраці і в цьому сенсі особливо актуальний девіз «Учителю, допоможи мені зробити це самому».  

Важливим моментом в організації мікрогрупових форм роботи є формування учнівських груп. Тут я поділяю думку науковців про те, що учнів потрібно об’єднувати в групи, а не розподіляти. Організуючи  групову навчальну діяльність, я забезпечую активність кожного учня. Розподіливши завдання між усіма учасниками групи, кожен повинен  виконати свою частину і пояснити спосіб її виконання іншим (дитина навчає дитину). При цьому реалізується також природне прагнення дітей до спілкування, взаємодопомоги й співпраці.                                                                                        

Крім  традиційних  уроків, я  практикую  й  нестандартні  типи, а саме:

уроки  на  інтегративній  основі,  наприклад  «Волокна  тваринного  походження»  (інтегрований  із  зоологією),  «Види  круп   та  їх  значення у харчуванні людини» (інтегрований  із  ботанікою)  та  інші;
 уроки-рольові  ігри (уроки навчання учнів  сервіруванню столу  та  формування  культури приймання  їжі;

уроки з елементами  народознавства, наприклад «Іди, іди, дощику, зварю  тобі  борщику» (8 клас), «І на тім рушникові  оживе  все  знайоме  до  болю»(7  клас); 
 уроки-виставки;

 уроки-покази  мод  під  час  захисту  творчих  проектів.

 Розроблено  немало  методик  групової  роботи.                                     

Використовую  найбільш  просту  форму  групової  взаємодії  

«велике  коло»(в 6кл.)

Наприклад, учні складають технологічну послідовність виготовлення фартука, розробляють технологічну документацію. Протягом  певного часу кожен учень індивідуально  записує  пропозиції  для  вирішення проблеми, потім  зачитує  їх, а група  вислуховує  і  голосує  по  кожному  пункту. Цінне  в  цій  роботі  те,  що  учні висловлюють  не  тільки  свою  думку, а  й  можуть почути  аргументи  партнера  по  грі.

     Рольова  гра  також  є  основним  прийомом  на  інтерактивних  заняттях .  Учениці,  наприклад, перебувають  в  ролі  художника-модельєра.

    Застосовую  і  методику  парної  форми  організації  навчально-трудової  діяльності . Це  бувають  пари  з  однаковими  та  різними  рівнями.  В  першому  разі  учні  виконують  однакові  за  складністю  завдання, в  другому-диференційовані.  Працюють  учні  під  моїм  безпосереднім  керівництвом, я  здійснюю пояснювальну  та  контролюючу  функції.

Таким чином, забезпечується  взаємонавчання та взаємоконтроль.                                                                                                               

Спонукаючи  учнів  до  прояву  вищого  рівня  самостійності, я  включаю  їх  до  ситуацій  вільного  вибору,  передбачаю  творчі  індивідуальні  завдання,  враховуючи  такі  вимоги  до  них:  відповідність  віковим  можливостям  учнів;  різноманітність  у  виборі  матеріалу, відповідність  базі  теоретичних  знань  та  практичних  умінь  школярів; творчу  спрямованість  завдання;  відображення  регіонально-територіальних  умов, традицій  розвитку  значимість  виробів. Для підвищення  ефективного  розвитку  самостійності  на  уроках  я  використовую  такі  види: відтворювальні (тренувальні  вправи, конструювання  за  інструкцією  вчителя, виготовлення  виробу  за  зразком  чи  за  повною  технологічною  картою); реконструктивно-варіативні( конструювання  з  елементами  моделювання; виготовлення  виробу  за  неповною  технологічною картою); пошуково-творчі(вибір  конструкції  та  розробка  виробу;  виготовлення  виробу  за  самостійно  складеною  технологічною  картою  різних  рівнів  складності; розроблення  різнорівневих  карток  до  вузлів  швейного  виробу).         

   Обов’ язковим  і  основним  є  тематичне  оцінювання.  Я  пропоную  завдання  для  контролю  досягнень  зростаючої  складності, учні  самостійно  визначають, яке  завдання  для  них  посильне.  Це  дає  змогу  враховувати  індивідуальні  особливості учнів. Цими  завданнями  користуюсь  не  тільки  під час  тематичного  оцінювання, а  й  на  кожному  уроці  для удосконалення,  повторення, узагальнення  та  систематизації  знань.

Розроблені  завдання  дають  можливість  учням  підготуватися  до  тематичного  оцінювання, повторити  та  узагальнити  навчальний  матеріал,  здійснювати  самоосвіту,  самоконтроль,  підвищувати  рівень  навчальних  досягнень.